Іноді здається, що біль надто глибокий, щоб його можна було поділити з кимось. Коли втрачаєш дім, статус, здоров’я, близьку людину  – частину себе – виникає відчуття, що світ уже ніколи не буде таким, як раніше. У такі миті легко замкнутись у собі, мовчати, ховати сльози. 

Але біль, який з'явився, – не зникає. Наодинці з ним – важко. Комусь показати його – страшно і небезпечно.

Запрошую людину до групи підтримки і у відповідь чую: «Це мені не допоможе. Мені нічого не допоможе. Як розмова може допомогти? Я впораюсь сам. Я поговорю з товаришкою (мамою, братом)». 

Так прийнято в нашій культурі – попросити допомогу – означає сором, програш, визнання своєї безпорадності. 

Але водночас це ПРАВДА. Правда про потребу допомоги, правда про безпорадність, правда про невідомість.

Групи підтримки  – це не просто "розмова з незнайомими людьми". Це простір, де інші також несуть свої історії втрати, боротьби і надії. Вони знають, що таке  безсонні ночі, порожнеча чи страх перед завтрашнім днем. Вони теж проходять – або вже пройшли – те, що болить тобі.

Це не про слабкість. Це про сміливість – прийти і бути. І бути  почутим. Поруч із тими, хто не скаже "тримайся", не вимагає усмішки, а просто буде поряд – мовчки або зі словами, які народжуються з власного болю й сили.

Кожен має право на підтримку. Має право говорити або мовчати – в колі, де немає осуду. Де досвід однієї людини стає опорою для іншої. Де можна поступово знову навчитися жити – не попри біль, а разом з ним.

Ти людина. І, як кожна людина, маєш право на підтримку, розуміння та місце, де тебе приймають без осуду. Але зробити перший крок – страшно. Особливо, коли мова йде про групу. Можливо, ти думаєш: "Навіщо розповідати іншим про свої переживання? А якщо мене не зрозуміють?".

Але ось правда: група – це не натовп. Це простір, де кожен проходить свій шлях. Тут звучать схожі історії, знайомі емоції, ті самі запитання. І поступово приходить відчуття – я не один (одна), зі мною є ті, хто розуміє. І саме в цьому полягає сила групи. Ти сам(а) вирішуєш, коли говорити, скільки ділитись. Інші слухатимуть. А з часом ти з подивом помітиш, як підтримка, співпереживання й відвертість інших допомагають розуміти себе глибше.

Групи підтримки – це шанс зцілитися не лише через слова, а через зв'язок. Іноді одна фраза від іншого учасника здатна зрушити те, що роками стояло на місці. Не чекай "особливого запрошення". Спробуй. Дай собі шанс побачити, як багато доброго може початись там, де лунає щире "я теж так відчував(ла)". 

Матеріал підготовлено в межах проєкту "назва вашого проєкту", що реалізується Mission Kharkiv за підтримки програми "Спроможні та сильні", що впроваджується Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії.