Онкологічне захворювання докорінно змінює життя. Воно торкається не лише тіла, але й глибоко проникає в психіку, емоційний стан, сприйняття себе й світу. Це випробування – як для самої людини з діагнозом, так і для її близьких. У цій статті ми розповідаємо, чому підтримка має вирішальне значення, якою вона може бути, і як не вигоріти, залишаючись поруч.

Підтримка як життєво необхідна частина лікування

1. Психологічна стабільність і якість життя. Онкологічний діагноз часто супроводжується хвилею емоцій: шоку, страху, гніву, розгубленості. У цьому стані людині важливо знати: вона не одна. Дослідження показують, що пацієнти, які відчувають емоційну підтримку, краще переносять лікування, рідше впадають у депресію та мають вищу якість життя.
2. Соціальні зв’язки впливають на виживання. Ізольованість поглиблює відчай. Натомість відчуття єдності, прийняття і розуміння здатне мобілізувати внутрішні сили. Підтримка родини, друзів, спільнот знижує рівень тривоги, допомагає справлятися зі стресом і сприяє адаптації до нових умов життя.
3. Участь у прийнятті рішень Рідні часто беруть участь у виборі медичних установ, допомагають аналізувати варіанти лікування, супроводжують на консультації. Присутність близької людини дає відчуття безпеки і дозволяє приймати зважені рішення.
4. Полегшення побутових труднощів Втома, побічні ефекти, обмеження в пересуванні роблять повсякденне життя складним. Практична допомога – з приготуванням їжі, прибиранням, супроводом до лікаря – полегшує навантаження і дозволяє людині зосередитися на відновленні.

‍

Емоційна підтримка: як говорити, щоб не ранити

1. Будьте поруч. Іноді достатньо просто бути поруч та проявляти свою турботу. Це також важлива підтримка. Часто друзі та родичі можуть почати уникати контакту з онкохворою людиною через те, що не знають, як поводитись та що сказати чи через страх “сказати щось не те”. І, як наслідок, через відчуття власного дискомфорту від такої розгубленості, зменшують контакт із людиною. Проте пам’ятайте, що ваша присутність у її житті є справді важливою, а прості прояви уваги важливіші за слова. 
2. "Найбільше мені допомогло, коли подруга просто мовчки сиділа поруч. Без порад, без фраз ‘все буде добре’. Просто була."  – Світлана, 42 роки, після діагнозу раку молочної залози.
3. Говоріть чесно і щиро. Уникайте шаблонних фраз на кшталт “Тримайся” або “Усе буде добре”. Краще сказати: “Я не знаю, що сказати, але я поруч” або “Я бачу, що тобі важко. Мені не байдуже, як ти почуваєшся”.
4. Говоріть про хворобу без табу. Не намагайтеся уникати будь-яких розмов і навіть згадок про хворобу. Це змушує людину почуватись так, ніби вона “вариться” сама у своїй проблемі, а оточуючі вдають, наче нічого не відбувається. Тому замовчування теми хвороби може викликати гостре почуття самотності та підштовхувати до депресії.
5. Не уникайте теми. Якщо людина хоче говорити про страх, біль або навіть смерть – слухайте. Визнання складних тем зменшує самотність і страх. Замовчування натомість може лише посилити відчуття ізоляції.
6. Дозвольте людині відчувати і ділитись її важкими емоціями. Не намагайтеся одразу заспокоїти або відволікти. Дайте простір для сліз, страху, злості. Дозвольте людині виразити будь-які її емоції, навіть якщо вони вас лякають, адже тільки так людина їх позбувається. Також дозвольте вашій близькій людині виговорити важкі нав’язливі думки, хай би якими нелогічними чи лякаючими вони не здавалися. Не варто говорити фрази на кшталт “не кажи так”, “не плач” або “будь сильним”, адже це заборона на прояв емоцій, які, як наслідок, будуть накопичуватись, якщо людині немає з ким ними поділитися. 
7. Пропонуйте конкретну допомогу. Супровід до лікаря, транспорт, приготування їжі, вигулювання собаки, допомога зі збором коштів.
8. Питайте прямо: «Чим я можу тобі допомогти?» або «Що тобі зараз потрібно?»  – це краще, ніж загальне «Якщо що – звертайся». Краще пропонувати конкретну допомогу, а не загальні фрази типу “дай знати, якщо щось потрібно”. Наприклад: “Я можу забрати дітей зі школи у вівторок” –  це чітка і корисна пропозиція.
9. Не давайте порад без запиту, особливо про “чудо-ліки”.

Практична підтримка: дрібниці, що мають значення

‍1. Організуйте простір і рутину. Конкретика завжди ефективніша за загальне “звертайся”:

• “Я можу приготувати обід у вівторок”;
• “Давай я заберу дітей зі школи”;
• “Можу супроводити тебе на аналізи”;
• Допоможіть створити зручне місце вдома;
• Запропонуйте допомогу з транспортом;
• Допоможіть з домашніми тваринами, покупками тощо;

• Допоможіть налаштувати нагадування про прийом ліків;
• Ведіть календар візитів до лікарів.

2. Підтримуйте в організаційних питаннях

• Складання списків;
• Супровід на консультації;
• Ведення нотаток після розмов з лікарем.

‍

“Я створив графік: рідні по черзі приносили їжу, хтось водив на процедури, хтось просто сидів з дружиною. Це певною мірою зняло з мене тягар і дозволило бути поруч емоційно.”  –  Ігор.

‍

Про "хіміо мозок" або чому пацієнт став розсіяним

Після хімієтерапії багато пацієнтів скаржаться на затуманення свідомості, забудькуватість, проблеми з концентрацією. Це явище відоме як "хіміо мозок" або chemo brain.

Причини:

• Побічна дія препаратів;
• Стрес і тривога;
• Порушення сну;
• Дефіцит харчування;
• Гормональні зміни.

Як допомогти:

• Вести список справ, ліків, візитів;
• Встановити нагадування;
• Виконувати одну задачу за раз;
• Підтримувати когнітивну активність: кросворди, книги, настільні ігри.

‍

Підтримка для тих, хто підтримує

Турбота про онкохворого може бути емоційно виснажливою. Важливо не ігнорувати і власні потреби.

• Дозволяйте собі відпочинок;
• Визнавайте свої емоції;
• Говоріть про втому з іншими близькими або психологом;
• Звертайтеся до груп підтримки для родичів онкопацієнтів.

‍

Пам’ятайте, підтримка онкохворого – це  не про героїзм. Це про чуйність, чесність, сталість. Це не обов’язково великі вчинки. Це про бути. Слухати. Пам’ятати. Приносити чай. Тримати за руку. І разом крок за кроком проживати складне.

Ви не зможете забрати хворобу. Але можете допомогти не залишитись у ній сам-на-сам. А це – вже дуже багато.

‍

Матеріал підготовлено в межах проєкту Психологічна підтримка онкохворих: Ми поруч!, що реалізується Mission Kharkiv за підтримки програми "Спроможні та сильні", що впроваджується Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії.